По вагону ходили каліки, грали на гармоні, збирали мідяки. Більше ніхто. Ніяких продавців газет, панчох, стрінгів та мароженава!
Потім коростенський люд поставили пред фактом цивілізованості: почав курсувати дизель, з двома тепловозами по кінцях, з автоматичними дверима, що страшенно подобалося пасажирам, з м'якими сидушками та з обігрівом взимку. Ну це ваащє.........
Все ж мені більше подобалася лєтучка. Вона з отим чорним димовим паровозом, та отими здоровезними колесами, з парою примушувала людей приструнитися, підготуватися, наче команда "Шикуйсь!Струнко!"І всі чекають........ Дизель прибував менш шумно, якось ніби прокрадався на перон, як лисиця у курник. Гвалту було менше, то й відношення відповідне.
Електрички прискорили процес вигулькування з-за обрію, квапливої посадки ("Жєнщіна, куда претеся, корова!") та зникнення поспіхом за поворотом. В електричці мені подобалося читання машиністом правил поведінки та, особливо, оголошення станцій на кшалт "....бу-ба-бу.........гу-га-гу........" а потім той же машиніст так само верещить "Хто тама стопкрана зірвав, міліція прайдітє у п'ятий вагон!" В електричці часто виникали давки бо юрба рветься додому чи в столицю. У мене навіть якось витягли гроші з кишені. І квиток.
Всі ці процеси торкалися, безумовно й станції Вигів. Через неї я часто їздив на Омелянівку або Ушицю. До рідних. І довгий час поняття не мав, хто ж це такий отой Вигів. Виявилось, що це був наш гетьман Іван Виговський. Який отут народився. Там йому в 2002 році й пам'ятник встановили. А на днях відкрили новий, під Конотопом. Там наш славетний земляк провів вдалу битву. Розгромив декого. Кого саме, можна зараз почитати в інтернеті, а тоді в 60-ті ми цього не знали, та й в 70-ті, та й в 80-ті........ Лише тепер знання про власні історичні діла підходять до нас, пропитих, прокурених, заражених СНІДом, здичавілих та невпевнених в собі. Поступово, дуже повільно, але ми йдемо дорогою додому. До себе, до своєї душі.
І хоче цього наш тайожний братєльнік. який узяв собі право називати себе старшим, чи не хоче, а шанувати Івана Виговського в Коростені мусять. Я б назвав його іменем одну з площ. Наприклад ту, де стоять два гермафродита в чоботях, мужеподібна дама та чувак в будьоновці. З часом їх знесуть, хіба що ЮНЕСКО заступиться.
А Іваном Виговським древляни пишатимуться. Бо як колись вони вломили князю полян, так Виговський вломив боярам, що вилізли з тайги на наші родючі землі.......
Слава героям!
) це було б чудово!!!!
